Втрачені храми. Воскресенська церква.

     «Новгородок – Сіверський: над Десною замок – «стоячий острог» без башт, з двох сторон вали, з двох нема, бо гора. При замку місто, укріплене  валами, на них паркан, по кутах 4 башти – брама; від неї через рови міст, і в кінці мосту мурована брама; до води потайний хід «тайник». За «великим острогом» на горі монастир, 20 ченців». Це один з

перших описів міста ХVІІ ст. На той час у Новгороді - Сіверському було шість церков. Дві з них – Успенський собор (нині діючий) і на південний захід від нього Воскресенська церква – знаходились у самій фортеці. Воскресенська церква, за легендою, була дерев’яною і  існувала вже у 1601 році. А 1707 р. на її місті була побудована тричасна, трикупольна кам’яна церква «коштом мещан». На будову збирались гроші з крамарів, купців під час проведення ярмарок на Масляну та Петра і Павла до 250 рублів, із доходів Новгород – Сіверської ратуші,  церковного братства та подання місцевого населення і приїжджих.

   Церкві належала висока дзвіниця з годинником, до якої 1779 р. багаті міщани Йосип Фещенко та Антон Гурський на свої кошти прибудували   дерев’яну  церкву на честь святих Петра і Павла.

   Воскресенська церква була найгарнішою в місті, прикрасою центра Новгорода – Сіверського. Розкішний іконостас з різьбленням,  був зроблений 1806 р. на кошти Й. С. Судієнка  після пожежі 1791, під час якої постраждали склепіння і стіни храму, також храму було подароване ним і церковне начиння. Воскресенській церкві належало  й с. Араповичі.

   За спогадами одного з вихованців гімназії, ще у 1823 році перед Воскресенською церквою був глибокий рівчак, сліди якого помітні й зараз на сучасній вулиці Герцена, а в район кляштора можна було дістатись лише через широкий міст, який був на початку сучасної вулиці Замкової: «Против церкви Воскресения был глубокий ров, через который, как я сам лично помню был устроен деревянный мост, по обеим сторонам которого на сваях были устроены лавки, кажется, штук по пяти. Помню даже, что первая лавка с левой стороны была купца Леньковского. Этот мост было единственное сообщение города з замком. И теперь удивляюсь, какой премудрый доморощеный архитектор на мосту придумал устроить подобные строения».

      Пізніше все це було знищено, рівчак засипаний і вздовж нього пройшла вулиця.

В жовтні 1922 року завідуючий губернським музеєм В. Шугаєвський, обстежуючи стан новгород – сіверських пам’яток архітектури, в своєму звіті про Воскресенську церкву записав: « Инвентарь церкви сильно пострадал во время изъятия церковных ценностей в фонд помгол (помощи голодающим). Взято было из этой церкви полтора пуда серебра в разнообразных изделиях, из которых немало старинных». Спустошеними знайшов Шугаєвський й інші міські храми.

1928 року Воскресенська церква була закрита, а 1939 р. розібрана. На місті храму почали будувати клуб, який не закінчили. До початку Другої Світової війни збудували лише перший поверх, а під час окупації недобудову розібрали, і цегла пішла на дорогу до ст. Пирогівка. Після війни від церкви залишилась невелика капличка, де зберігалось збіжжя, потім продавали сіль, ремонтували годинники. 1944 р. на погості церкви був перепохований прах уродженця с. Печенюги П. С. Горілого – комісара Корюківського партизанського загону.  1960 р. тут відкрилась автостанція, а через сім років на місті храму, у 1967 р., був збудований триповерховий універмаг «Ярославна». І зараз ще знаходять поховання відомих мешканців міста на колишньому погості Воскресенської церкви.

     Цей храм, на великий жаль, не зберігся, нам дуже мало відомо про нього. А для історії української архітектури він важливий тим, що в ньому знайшли яскравий вираз риси центричності своєрідної побудови внутрішнього простору. Ця тема дуже оригінально була виявлена і в дерев’яній, також вже неіснуючій церкві Варвари, збудованій в 1783 році. Така стійкість традиційних прийомів свідчить про глибокі корні даної композиції і про те, що вона найбільше відповідала смакам і естетичному уявленню народу.

  Відомо, що більшість київських і чернігівських храмів споруджувались на кошти козацької старшини чи гетьманів, то майже всі храми Новгорода – Сіверського зводились коштом міщан. Ці обставини грають неабияку роль в розумінні особливостей місцевого мистецтва, в якому знайшли яскраве втілення естетичні та художні ідеали торговельно – ремісничих міських мас. 

 

                                                                                    Ірина Лобачова

                                                                       завідувач відділу давньоруської літератури.

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,