Вчений сильної творчої думки

   Булахо́вський Леоні́д Арсе́нійович – український мовознавець, педагог, член АН УРСР, заслужений діяч науки УРСР, член – кореспондент АН СРСР народився 2 (14 квітня) 1888 року  в Харкові  у родині майстра-механіка. Закінчивши гімназію, вступив на історико-філологічний факультет Харківського університету, який закінчив 1910 року з дипломом I ступеня та золотою медаллю. Залишився в університеті для здобуття професорського звання.З цього часу розпочалася педагогічна й наукова діяльність молодого вченого.

 

    Його перша друкована праця опублікована в 1910 р. в «Русском филологическом вестнике». Відтоді щороку у філологічних журналах та інших виданнях друкувалися мовознавчі праці вченого. В 1916 р. у Петроградському університеті Булаховський склав магістерські іспити, після чого його було обрано  приват-доцентом Харківського університету. Впродовж 1917—1921 рр. працював професором Пермського університету. Повернувшись у 1921 р. до Харкова, працював викладачем робітфаку, різних курсів.

   1939 р. Л. Булаховського, вже   відомого вченого-мовознавця, професора, завідувача кафедри російської мови Харківського університету, було обрано академіком Академії наук України, у 1941 р. він отримав звання заслуженого діяча науки УРСР, у 1946-му — обрано  членом-кореспондентом Академії наук СРСР. Працюючи в університеті, водночас завідував кафедрою мовознавства Всеукраїнського заочного інституту народної освіти (пізніше — Всеукраїнський інститут підвищення кваліфікації педагогів).

  З 1944 р. і до останніх днів життя Л. Булаховський очолював Інститут мовознавства ім.  О. Потебні АН України, завідував кафедрою слов’янської філології Київського державного університету ім.  Т.  Г.  Шевченка. Тривалий час  був членом президії, заступником голови відділу суспільних наук АН України і головою експертної комісії з питань мовознавства Міністерства вищої освіти України, віце-президентом секції суспільних наук Українського товариства дружби і культурних зв’язків із зарубіжними країнами.

  Мовознавству і викладацькій роботі Л. Булаховський присвятив понад 50 років життя. Ним написано близько 400 наукових праць з питань російського та українського мовознавства, мовознавчої славістики, загального мовознавства, методики викладання мов.  Він  співавтор підручника «Українська мова», посібників «Курс української мови для вчителів», «Загальний курс української мови», «Курс сучасної української літературної мови» у двох томах, а також автор наукових досліджень з окремих питань української, російської та інших слов’янських мов, переважно польської, чеської, болгарської.

  Л. Булаховський в ряді своїх робіт звертався до «Слова о полку Ігоревім». В статті «Слово о полку Игореве» как памятник древнерусского языка» він докладно зупиняється на фонетиці, морфології, словотворенні, синтаксисі і лексиці. Задача його дослідження – доповнити і уточнити, а іноді заперечити думку С. Обнорського, який виклав в своїй книзі «Очерки по истории русского языка старшего периода» і представити новий матеріал для спростування скептичного погляду на  роботу С. Мазона.

   Спеціальну роботу Леонід Арсенійович присвятив міфологічним персонажам «Слова..», підвів до висновку існування спостереження етимологічного і історико – літературного характеру. В цій статті він пропонує розуміти авторський принцип персоніфікації абстрактних понять, які відносяться до числа таких  як Карна, Жля і Обіда.

   Граматичний аналіз «Слова..», початий в статті 1950 року, Булаховський продовжив в роботі «Функции чисел в «Слове о полку Игореве», де розглядає ряд маловживаних словотворчих і лексичних форм, звертає увагу на свідоме застосування в множині слів «заря» і «мъгла».

   Отже, всі роботи по «Слову» Л. Булаховського мають єдину мету показати на мовних матеріалах і фактах необґрунтованого скептичного відношення до пам’ятки і в той час поглибити наукове розуміння тексту, який ліг до основи першого видання. Блискучий знавець давнього і сучасних слов’янських мов, крупний теоретик в області історичної і сучасної філології, він успішно вирішив поставлені задачі з вивчення малодосліджуваних питань мови «Слова о полку Ігоревім» як пам’ятки давньокиївської епохи. 

  Помер Леонід Арсенійович 4 квітня 1961 року в Києві, похований на Байковому кладовищі.

 

 

 

 

                                                                                    Ірина Лобачова

                                                                       завідувач відділу давньоруської літератури.

 

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,