1030 років хрещення Русі-України

Річницю хрещення Київської Русі – України в нашій незалежній державі відзначають уже вдесяте. Великий київський князь Володимир у 988 році сам прийняв християнство і ввів православну віру у землі  давньої Русі. А у 2008 році Указом Президента України  Віктора Ющенка було засноване державне свято – День хрещення Київської Русі – України.

 

28 липня, згідно з церковним календарем, християни вшановують і пам'ять рівноапостольного князя Володимира.

Християнська віра з’явилася  на Русі задовго  до її хрещення. Літописи розповідають про апостола Андрія Первозванного, який подорожував сучасними українськими землями. У 867 році спробу навернути киян у православну  віру зробив князь Аскольд. Рівноапостольна княгиня Ольга, бабуся князя Володимира, була християнкою і поширювала віру в Христа. Це все було предтечею Володимирового хрещення, котре нині вважають офіційним прийняттям у Київській Русі християнства. На цей раз християнство було закріплене у статусі офіційної державної релігії. До того ж стало відомим, що  Володимир Великий хрестився двічі. Уперше він заприсягся перед самим собою, що  прийме хрещення, як здолає кількатисячне військо печенігів, що оточили  Київ. Після перемоги він звернувся до проповідників, які прибули з інших країн, щоб вони його охрестили.

Після цього Володимир Великий вирушив у похід на Херсонес, який належав  Візантії. Завоювавши місто, Володимир прийняв рішення взяти в жони царівну з Константинополя Анну. Але її брати висунули умову : вона вийде заміж тільки тоді, коли Володимир прийме справжнє хрещення. Ось тоді Володимир  Великий хрестився удруге.

 Літопис  оповідає : раптово Володимир осліп, та після  хрещенської купелі знову прозрів. Ось тоді князь і вигукнув : « Тепер  пізнав я Бога істинного!».

Повернувшись у Київ, князь Володимир зразу ж  охрестив своїх синів і віддав наказ  охрестити своїх підданих.  Він звернувся до киян  з  такими словами : « Хто не прийде завтра на річку – багатий чи убогий, чи старець, чи раб – буде мені ворог!».

11 серпня 988 року біля берегів річки Почайни, притоки Дніпра, зібрались усі жителі Києва. Літописи пишуть. Що люди стояли по коліна у воді, потім по груди або по шию, багато з них принесли немовлят. Хрещення проводили священики з Корсуня та Візантії, які прибули в Київську Русь разом з царівною Анною.

І от створені єпархії у Чернігові, Володимирі, Полоцьку, а вже до початку ХІІ століття усі слов’янські землі стали християнськими.

Але на початку свого правління Володимир був затятим язичником. З літописів нам відомо, як жорстоко він поводився з людьми, був злопам’ятним правителем, розпусником. У нього було, як пишуть літописи, 300 наложниць у Вишгороді, стільки ж у Білгороді і 200 у Берестові. Однак після хрещення його немов підмінили.

Князь і насправді преобразився після хрещення. Відпустив усіх наложниць, з ним зосталася тільки єдина жона – християнка Анна. Князь Володимир став постійно роздавати бідним людям милостиню з княжої казни, перестав страчувати розбійників. І став будувати православні храми, відкривати християнські школи. І таке він робив до скону свого життя.Христос понад усе цінує внутрішній подвиг людей, які найбільш змінили кредо свого життя, зуміли піднятися духовно з найбільшої прірви. Це довів і своїм власним життям князь Володимир Великий. У ХІІІ столітті православна церква визнала його святим. У Києві йому звели величний пам’ятник.

Це свято – найвеличніше на території незалежної України. Воно збирає щороку тисячі вірян. З трепетом у душах, з надією на кращі часи для України зустрічаємо ми, православні християни, 1030 – річчя великої історичної події. З великою Вірою ми все здолаємо!

Старший науковий співробітник

краєзнавчого відділу

музею–заповідника «Слово о полку Ігоревім»

Провозін П.В.

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,