"Про похід Ігоря Святославовича на половців 1185 року за літописними данними. До 835-річчя.""

  835 років минуло з того дня, як Новгород- Сіверський князь Ігор вирушив в свій  трагічний похід на половців, який замість слави приніс йому поразку і втрату майже всього війська.

Саме ці події стали сюжетом легендарного давньоруського писемного  шедевру 12 століття «Слово о полку Ігоревім».

Про цей  похід повідомляється у літописах: південний Іпатіївський літопис змальовує драматичні події яскраво і детально, явно симпатизуючи Ігореві; Лаврентіївський літопис,складений у Володимирі Суздальському, стисліше оповідає про похід, все ж надаючи йому значної уваги, суворіше ставиться до Ігорової поразки, а іноді й осуджує князя. Порівнюючи «Слово о полку Ігореві» і повідомлення літописців, то впадає в око те, що їх різнить. Літописці лише констатують хід подій, їх послідовність, автора твору мало цікавить, у якій послідовності розгортався похід Ігоря. Він упевнений, що слухачі (або читачі) добре проінформовані у всіх його перипетіях.    

   

23 квітня 1185 року Ігор Святославович отримавши благословення в Спаському соборі вирушає в таємний, самостійний похід на половців. Він залучається військовою підтримкою тільки  з найближчих родичів, а саме приймають участь: молодший брат Ігоря Всеволод - князь курський, син Володимир - князь путивльський, племінник Святослав-князь рильський, та загони ковуїв, яких дав на підтримку князь чернігівський Ярослав, двоюрідний брат Ігоря. Шлях пролягав через Путивль, де його чекали 15-річний син Володимир та 18-річний племінник Святослав, князь рильський.  В дорозі 1 травня  військо стало свідком  сонячного затемнення, що віщувало невдачу, біду, але все ж  таки Ігор не зважає на це знамення продовжує свій шлях. Ще 2 дні чекає брата Всеволода біля річки Оскол. Далі рушили до річки Сальниці.    

         Захопити зненацька половців, як сподівався Ігор, не вдалося: сторожа , яку заслали ловити «язика», донесла, що половців, мабуть-таки, хтось попередив, бо вони озброєні і готові до бою. Були сумніви – або йти швидше, або ж повертатися. Та Ігор сказав: «Якщо так без бою повернутися, то сором нам буде більший за смерть»… Довелося прискорити рух, їхали всю ніч і наступного дня, у п’ятницю 10 травня, вийшли до половецьких веж. Без перепочинку, не розслабляючись, вишикувавши шість полків і на річки Сюурлій зустрілися з половцями.

 Випустивши по стрілі половці без бою побігли, заманюючи русичів у глиб степу. Молоді князі, а з ними й Ольстин Олексич, погналися за ними, Ігор же   і Всеволод посувалися поволі, зберігаючи бойовий порядок своїх полків. Заволодівши половецькими вежами, русичі взяли велику здобич і чимало полонених. Лише вночі молоді князі припинили переслідування половців. Розуміючи можливі наслідки походу, Ігор запропонував негайно повернутися додому, але Святослав Ольгович просив перепочинку для дружини, його підтримав і Всеволод.

Заночували в степу, а на світанку були оточені незліченними полчищами кочівників. Як розповідаєься в Іпатієвському  літописі: «У суботу на світанку як «бори стояли половці» »( 11 травня субота). Руські князі не знали, кому і на кого йти, бо    половців була тьма.  "Це ми свідомо зібрали на себе всю землю (половецьку): Кончака і Гзу Буруновича, і Токсобича, Колобича, і Етебича, і Теретробича". Позлазили русичі з коней і хотіли пішки, б'ючись, дійти до Дінця: "...або помремо, або живі будемо всі на одному місці"        

 Билися весь день до самого вечора і всю ніч. Воїни, знемагаючи від спеки, продиралися до Донця. Дістав поранення у ліву руку і князь Ігор. У неділю  не витримали  ковуї, почали бігти з поля січі. Ігор поскакав за ними, намагаючись зупинити, зняв шолом, щоб його впізнали, та їх затримати не зміг. Повертаючись назад, на відстані польоту стріли від свого полку, був захоплений половцями у полон.

Довго, до знесилення бився його брат Всеволод, але сили були нерівні, й близько полудня все скінчилося. Так біля річки  Каяли дружина зазнала повної поразки. Трагічними були наслідки: майже все військо загинуло, лише 15 воїнів,ще меньше ковуїв, врятувалися і дісталися до рідноїземлі.  Ігор був поранений і захоплений у полон.

Вперше в історії потрапили у полон усі князі – учасники походу. В полоні  князь знаходився у хана Кончак. Лише 15 воїнів,ще меньше ковуїв, врятувалися і дісталися до рідної землі.У той час київський князь Святослав Всеволодович збирав дружину, щоб йти на половців улітку. Він почув про похід двоюрідних братів і зажурився. Літописець відзначає, яка туга охопила всю державу.

 Після розгрому дружин Ігоря для половців відкрилися ворота на Київську Русь і вони цим скористалися. Хан Гза вдерся у межі беззахисного Новгород – Сіверського князівства, взяв у облогу Путивль, а Кончак, маючи намір йти на Київ, дістався Переяслава. Облога і битва тривала день. Лише завдяки Святославу київському, який зумів підняти руських князів проти половців, вони відступили від Переяслава. Проте Кончак не вгамувався і пішов на Римів, половці взяли місто. Такими сумними були наслідки Ігоревого необачного виступу.У полоні Ігор користувався відносноюсвободою руху, міг полювати, мав слуг і навіть священика. Йому запропонували тікати, він вагався, але коли Ігорю розповіли, що половці, повернувшись від Переяслава, мають намір знищити полонених князів, перестав вагатись. Але через деякий час князю вдалось втекти за допомогою половця Лавора  (Овлура) 11 днів Ігор діставався до міста Дінця, а звідти до Новгорода – Сіверського. Незважаючи на поразку, у рідному місті його зустрічали з радістю.Місця битви приблизно вважають між Ізюмом  (Харківск. обл.) та Словянском(Донецької області)

Після смерті Ярослава  Всеволодовича, (двоюрідного брата) 1198 року Ігор стає чернігівським князем. Про чернігівське князювання відомостей немає.

Помер наш князь в першій половині 1201 року, де похований невідомо.  Є тільки припущення, що князя  положили в  родовій усипальниці - Спаському соборі в Чернігові.А можливо він заповідав поховати себе в Новгород-Сіверському, бо тут народився та  про княжив 18 років.

 Кривич Світлана Василівна – молодший науковий співробітник відділу давньоруської літератури.

 

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,