Український поет, прозаїк - Яків Васильович Жарко.

160 років з дня народження українського поета, прозаїка, талановитого актора перших українських театральних труп, активного діяча народницького руху кінця XIX століття Якова Жарко.
Яків Васильович Жарко (справжнє прізвище Жарченко) належить до українських письменників ,що творили не тільки на теренах України , а й за її межами ,широко популяризуючи цінності національної культури.
Народився у Полтаві 13 (25) лютого 1861 року в багатодітній родині колезького асесора, де захоплювалися літературою, музикою і театральним

мистецтвом. Навчався в гімназії, звідки був виключений за участь у революційному русі. Неодноразово затримувався та арештовувався. Добровольцем пішов на військову службу, під час проходження якої закінчив навчальний курс та земську фельдшерську школу
Результатом першим творчих спроб письменника стала збірка «Перші ліричні твори. Ч. 1» (Полтава, 1884). У ній представлено твори громадянського звучання , особливо широко - пейзажну та інтимну лірику , історичні пісні на теми козацького минулого України. Як зазначають фахівці , поезія Я. Жарка чарує щирістю почуття, бадьорими, життєстверджуючими настроями.
З 1886—1896 рр. — Яків Жарко актор найкращих пересувних театральних труп М. Старицького, М. Кропивницького і П. Саксаганського. Полишивши сцену, 1904 р. разом із дружиною і трьома синами Яків Жарко переїхав до м. Єкатеринодар (нині м. Краснодар). Був одним з організаторів і керівників катеринодарської «Просвіти», членом Революційної української партії. У 1920-х рр. працював на різних посадах у Кубанському художньому музеї. Публікувався в «Літературно-науковому віснику», редагованому І. Франком, в журналі "Життя й революція".
Займався перекладами ,зокрема віршів М.Лермонтова . Для нащадків залишив спогади про Панаса Мирного (неопубліковано ) та шість сонетів , в яких переспівуються теми і образи окремих частин « Слово о полку Ігоревім». В динамічних ямбах своїх сонет Жарко відтворює поетичний опис походу, битви та втечи. Сонетна форма грає в циклі , а точніше в єдиному творчому задумі формальну роль: варіація не розпадається на окремі твори, а являє собою єдине сюжетно-композиційне ціле. Можна сказати ,що це і не переклад і не переспів , а власний твір автора за мотивами «Слова», з дуже точним використовуванням образів оригіналу. Деякі вірші звучать надто переконливо, схоже на переспів. Сюжет у нього вийшов військово-патріотичного змісту.
«О, краще голови нам в битвах скласти в полі,
Аніж умерти в полону, в тяжкій неволі
Де муки, сльози, безпросвітній пекла стон
Сідаймо на баскі, невтомні наші коні,
Під труби голосні, під шаблі наші двзонні
Обступим ворогів лихих з усіх сторон»
За життя митець встиг видати шість поетичних збірок ,одну прозову збірку , а також низку брошур публіцистичного, краєзнавчого і науково-популярного змісту, близько п'ятдесяти статей у періодичних виданнях. Декілька сотень його творів залишились у рукописних варіантах .Архів Якова Жарка зберігається в Інституті літератури ім. Тараса Шевченка в Києві. Помер 25 травня 1933 року , похований на Всіхсвятському кладовищі міста Краснодар.
Незважаючи на багатоплановість літературної творчості і життєдіяльності письменника, головною метою його праці, основною місією і сенсом життя була актуалізація та поширення українських історико-культурних і літературних здобутків і традицій у площині російського літературного простору.

Олена Бунак, ст. науковий співроб відділу давньоруської літератури.

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,

квитки онлайн