Історія Першовидання «Слова о полку Ігоревім». До 220-річчя виходу в світ.

   До кращих світових досягнень середньовічного епосу належить військова повість “Слово о полку Ігоревім” – найвеличніший пам’ятник нашої давньої літератури. Історія відкриття і публікації цього твору пов’язана з низкою загадкових обставин і фактів.

   Рукопис був знайдений наприкінці 80-х на початку 90-х років ХVШ ст. відомим збирачем і видавцем старожитностей О. І. Мусіним-Пушкіним. Він був нащадком старовинного дворянського роду, отримав військову освіту, вільно володіючи кількома мовами, деякий час перебував за кордоном, ознайомився з досягненнями європейської науки та культури. По поверненню додому  почалась його кар’єра як державного діяча, і він захопився вітчизняною історією та старовиною. Протягом ряду років він зібрав першокласну колекцію стародавніх книжок і манускриптів. У нього зберігався Лаврентіївський літопис, пергаментна збірка з житієм великого князя Володимира; серед художньої колекції -- полотна Рафаеля, Рубенса, Леонардо да Вінчі. Найвідоміші історики вважали за щастя працювати в цій книгозбірні. Микола Карамзін запевняв, що рукописну збірку графа не тільки що прочитати, але й передивитися за короткий час неможливо. Володіючи таким унікальним зібранням Мусін - Пушкін не шкодуючи коштів і сил приступає до публікації частини своїх скарбів. З сер. 80-х рр. він об’єднав навколо себе ряд співвітчизників, які професійно займались вивченням історії. В «Кружок любителей отечественной истории», отриманий в історіографії назву гуртка Мусіна –Пушкіна, в різний час входили І.Болтін, І.Єлагін, О.Малиновський, М. Бантиш-Каменський, з яким був тісно пов’язаний М. Карамзін та ряд істориків та літераторів.

"Про похід Ігоря Святославовича на половців 1185 року за літописними данними. До 835-річчя.""

  835 років минуло з того дня, як Новгород- Сіверський князь Ігор вирушив в свій  трагічний похід на половців, який замість слави приніс йому поразку і втрату майже всього війська.

Саме ці події стали сюжетом легендарного давньоруського писемного  шедевру 12 століття «Слово о полку Ігоревім».

Про цей  похід повідомляється у літописах: південний Іпатіївський літопис змальовує драматичні події яскраво і детально, явно симпатизуючи Ігореві; Лаврентіївський літопис,складений у Володимирі Суздальському, стисліше оповідає про похід, все ж надаючи йому значної уваги, суворіше ставиться до Ігорової поразки, а іноді й осуджує князя. Порівнюючи «Слово о полку Ігореві» і повідомлення літописців, то впадає в око те, що їх різнить. Літописці лише констатують хід подій, їх послідовність, автора твору мало цікавить, у якій послідовності розгортався похід Ігоря. Він упевнений, що слухачі (або читачі) добре проінформовані у всіх його перипетіях.    

Науково-популярні читання "Нетлінне "Слово..."

 5 червня у Новгород-Сіверському історико-культурному музеї-заповіднику "Слово о полку Ігоревім" відбулись науково-популярні читання "Нетлінне слово". Через карантинні обмеження цьогорічний захід відбувся з обмеженою кількістю осіб.
З привітальними словами до присутніх звернулась директорка музею Олена Матюк.
Теми доповідей, які були представлені під час проведення читань:
1.Про похід Ігоря Святославича на половців за літописними даними. До 835-річчя.
Кривич Світлана Василівна – молодший науковий співробітник відділу давньоруської літератури Новгород-Сіверського історико-культурного музею-заповідника "Слово о полку Ігоревім"
2.Історія Першовидання «Слова о полку Ігоревім». До 220-річчя виходу в світ.
Лобачова Ірина Миколаївна – завідуюча відділом давньоруської літератури Новгород-Сіверського історико-культурного музею-заповідника "Слово о полку Ігоревім"
3. Таємниця старого Тору.
Луковенко Сергій Пантелійович - Почесний краєзнавець Донеччини (м.Мирноград)
4. Архаїка, символіка та сакральне значення весільних пісень-гуканок Новгород-Сіверщини.
Бодяко Лариса Валеріївна - вихователь Новгород-Сіверської Державної гімназії імені К.Д.Ушинського.
  Ознайомитись з доповідями ви можете на нашому сайті згодом.


До 180-ї річниці з дня народження українського мовознавця, етнографа, історика, педагога.

   Характерною ознакою нашого часу є повернення із забуття непересічних особистостей, які колись зробили неоціненний внесок у розвиток української науки.

   Саме до таких особистостей належить Омелян Партицький – український вчений-мовознавець, етнограф, історик, педагог і громадський діяч. Омелян Партицький знаний сьогодні не лише як педагог та громадсько-просвітній діяч, а й як редактор, видавець, автор низки підручників, посібників з української мови і літератури для народних шкіл, українських учительських семінарій. Маючи непересічний талант, він цілковито присвятив його українському народу, про що свідчить багатогранність його творчих інтересів. О. Партицький прожив не довгий вік – 55 років, але за таке коротке життя зумів залишити глибокий слід в історії української культури.

   Він народився 28 травня 1840р. в родині священика у с.Тейсарів Жидачівського району Львівської області. Початкову освіту здобув у м.Стрий. Далі навчався у Бернардинській гімназії, Львівській духовній семінарії, в Львівському університеті, який закінчив у 1864р. Після успішних (на відмінно) іспитів одержав три дипломи: етнографа, історика, педагога і мовознавця.

До дня пам'яті жертв політичних репресій

 Згадуючи страшні роки
Двадцяті, тридцяті і сорокові роки минулого століття, які радянські історики називали «золотими» роками Радянської влади, залишили по собі дуже страшні згадки. Це були роки масових репресій тодішньої влади проти тих, хто ту владу не признавав і тих хто признавав її, але не завжди був згоден з нею. В ті роки противників радянської влади нагороджували такими прозвищами, як «шпигуни», «троцькісти», «саботажники», «куркулі» та іншими. Читачів тодішніх газет обробляли численними повідомленнями і статтями Генерального секретаря ЦК КПРС Йосипа Сталіна та його поплічників -В.Молотова, Л.Кагановича, Л.Беріі, А.Жданова, Г. Маленкова , які керувалися ідеями Й.Сталіна. Головною думкою однієї з них було те, «…що з просуванням будівництва соціалізму класова боротьба буде жорстокішою». Репресії набирали обертів ще при житті В.І. Леніна і закінчилася після смерті Й.Сталіна у 1953 році. Провідниками і виконувачами репресій були органи ГПУ, НКВС, прокуратура, суди, трибунали. Головні виконавці: Генеральний прокурор СРСР О. Вишинський, керівники НКВС Генріх Ягода (1934-1936), Микола Єжов (1936-1938), Лаврентій Берія (1938-1953). Якщо репресованих не розстрілювали, то висилали у Соловецький концтабір , «Солаг», «Дальлаг» та інші табори.

До 100-річчя краєзнавчого музею та 130-ї річниці з дня народження його першого директора С.А.Гапеєва.

  Народився Степан Антонович Гапеєв 10 травня 1890    р. в місті Одеса. Після закінчення гімназії подальше    навчання продовжив у Одеському художньому училищі, де здобув освіту за фахом «вчитель середніх навчальних закладів». Але працювати в освіті не довелось через призов на службу до царської армії в 1914 році. Після демобілізації в 1918 році разом з дружиною переїхав у Новгород-Сіверський, де мешкали на той час батьки дружини. Саме в нашому місті розпочалась його педагогічна діяльність. Степан Гапеєв влаштувався у міську школу II ступеня на посаду вчителя графічних мистецтв. Він активно включився у громадсько-політичне життя Сіверщини, брав участь у музично-театральному гуртку (пізніше Новгород-Сіверьскому театрі), який очолював відомий актор, режисер і меценат А.А. Асінг. За ініціативою повітового відділу народної освіти в травні 1920 року в приміщенні семирічної школи було відкрито художньо-історичний музей. Очолити новостворений заклад завідуючий відділом А.Е. Лосик запропонував Степану Гапеєву. Головне завдання музею полягало у збиранні та збереженні історико-культурної спадщини. Музей успадкував частину зібрання старожитностей відомого мецената і колекціонера середини XIXст. М. Судієнка і складався з трьох відділів: археологічного, художнього та церковної старовини. За короткий термін С. Гапеєву разом зі співробітниками вдалося врятувати від загибелі частину церковних цінностей під час закриття місцевих храмів і монастирів, фамільних портретів та книг з колекцій поміщицьких маєтків. Було зібрано понад тисячу експонатів.

До 100-річчя краєзнавчого музею

  (Продовження)
В серпні 1944 р. музей відновлює діяльність і підпорядковується відділу освіти. Наказом завідуючого відділом освіти директором призначено вчителя Бородіна А.З. Для виявлення і повернення експонатів довоєнного музею міськрада видає Бородіну посвідчення з дозволом робити обхід квартир і установ. Посвідчення діяло з 12 серпня по 1 вересня 1944 р. Вдалося зібрати близько 25 експонатів з різних відділів довоєнного музею. Серед них була шабля сотника Судієнко..До 1946 р. був сформований колектив музею. Він складався з директора, ст. наукового співробітника, наукового співробітника і бухгалтера в одній особі, рахівника і сторожа. Для розміщення музею виділено кілька кімнат в піонерському клубі по вул. К.Лібкнехта, 30 ( зараз вул. кн.Ігоря). В 1947 р. експозиція розміщувалася в чотирьох залах загальною площею 100кв.м., де експонувалося 270 експонатів, а всього фонди нараховували 308 експонатів .

100 років краєзнавчому музею

Новгород-Сіверський історико-краєзнавчий музей – один з найстаріших музейних закладів Чернігівщини. За час існування пройшов нелегкий шлях свого становлення і розвитку. Перші ґрунтовні відомості про Новгород-Сіверщину дали «Описи Новгород-Сіверського намісництва», які уклада-лися за урядовою програмою в 1779- 1781 та в 1784-1786 роках. Вони дали поштовх до зародження інтересу спочатку до краєзнавства, а згодом і до музейної справи. З’являються праці місцевих авторів про історію міста - священика Покровської церкви Андрія Пригарі «Особое или топографическое описание города губернского Новгорода-Северского1786г.», директора головного народного училища І.І.Халанського «Топографическое описание Новгорода-Северского», старшого вчителя математики чоловічої гімназії І.М.Сбітнєва «Новгород-Сіверський». В 1899 р. побачив світ нарис М. Рклицького «Город Новгород-Северский, его прошлое и настоящее». Цікавилися минувшиною краю представники відомих на Новгород-Сіверщині родин – Туманських, Ханенків, Судієнків, і, особливо, один з них – Михайло Йосипович Судієнко – історик і гро-мадський діяч, голова Київської Археографічної комісії та ін. Колекції старожитностей і художніх творів родини Судієнків і стали основою при створенні художньо-історичного музею міста, який почав функціонувати з травня 1920р.

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,

квитки онлайн