9 грудня 160 років від дня народження видатного українського письменника , вченого, мовознавця, освітнього і громадського діяча Бориса Грінченка. Все своє недовге життя, лише 47 років, Борис Дмитрович віддав невтомній праці на благо української культури.
Після закінчення Харківського реального училища понад 10 років вчителював. 1894р. переїздить до Чернігова. Працює в губернському земстві. Разом з дружиною — письменницею М.Загірньою упорядковує музей української старовини В.Тарновського. З 1902 р. проживав в Києві.
Автор першого фундаментального «Словника української мови» ( 68 тисяч українських слів з народної і писемної мови), багатьох підручників, фундаментальних етнографічних, мовознавчих, літературознавчих, педагогічних праць, історичних нарисів.
Саме до категорії історичних нарисів відноситься оповідання Бориса Грінченка «Князь Ігор» 1885 року, де на основі пам’ятки, що широко цитується в перекладі та на матеріалах літописів популярно розповідається про невдалий похід Ігоря, про життя старої Русі, княжі усобиці, тяжку долю трударів. Автор намагався донести зміст знаменитого твору до широкого загалу. «Плач Ярославни» у цьому оповіданні перекладений віршем, хоч і з прозовими вставками. В 1913 році оповідання було перевидано в серії «Книжки пам’яті Насті Грінченко». Прозова варіація Б.Грінченка «Князь Ігор» є єдиною в своєму роді і належить до досить цікавої спроби освоєння «Слова о полку Ігоревім.













