9 грудня 1897 року в селі Дермані на Волині в сім’ї священника та вчительки народився Борис Тен (літературний псевдонім Миколи Хомичевського) – видатний український поет-перекладач, мистецтвознавець, педагог, лауреат премії ім. М. Рильського.
До Житомира родина Хомичевських переїхала з початком Першої світової війни.
Молодий Микола працював в Житомирі статистом, у 1922 році закінчив гуманітарний факультет Волинського ІНО (Інституту народної освіти), працював вчителем рідної мови в 15-й трудовій школі м. Житомира.
1924 року Борис Тен переїжджає до Києва, працює в багатьох видавництвах. В Києві він знайомиться з М. Зеровим - лідером так званих неокласиків і перекладачем латинської поезії, з відомим уже на той час М. Рильським та академіком О. Білецьким. Він долучається до роботи, яку проводили тоді композитор Д. Ревуцький та М. Рильський, зі створення українських перекладів пісень західноєвропейських композиторів.
В 20-ті роки, перебуваючи в Житомирі та Києві, Микола Васильович мав зв’язки з Українською Автокефальною Православною Церквою. Більш того, в Житомирі він був протоієреєм, а в Києві – протодияконом Петропавлівської церкви. Через цю діяльність Борис Тен був засуджений до заслання в табори Далекого Сходу (1930-36рр.).
Повернувшись, працював у Київському пересувному театрі, в Калінінському обласному будинку творчості. Повертається до перекладів, найголовнішим з яких став «Прометей закутий» (1938 р.).
З початком радянсько-німецької війни 1941–1945 років був мобілізований до лав Червоної армії. На фронті потрапив в оточення та опинився в таборі для військовополонених в Новгороді-Сіверському ( серпень 1941 р.)
В 1942 році вступив в молодіжну підпільну групу, яка була створена з числа акторів театру Народного будинку. Члени групи вели агітаційно-пропагандистську роботу, розповсюджували листівки. Після зради, всіх членів групи було заарештовано, М. Хомичевський потрапив до одного з концтаборів Німеччини.
В 1945 році, після звільнення з концтабору, Борис Тен повертається до Житомира, з яким відтоді пов’язане все його подальше життя.
Багато років вчителював у середніх школах Житомира, викладав латинську мову та вів курс музичного виховання в Житомирському педагогічному інституті, музичному училищі, училищі культури. Талановитий педагог, Микола Васильович не уявляв свого життя без учительської роботи, але поруч завжди була література.
Якою б багатогранною не була творча діяльність Бориса Тена, головна його заслуга перед українською культурою – переклад Гомерових поем.
Чернігівська область
м. Новгород-Сіверський,
вул. Слобідська, 1
