Іван Максимович Сошенко – український митець, педагог, один із найближчих друзів Тараса Шевченка, народився 2 червня 1807 р. у містечку Богуслав Канівського повіту Київської губернії. Дідусь майбутнього художника, міщанин та кожум’яка Кіндрат Соха залишив синові після себе невеликий спадок. Згодом Максим Сошенко через постійні нестатки і загрози покріпачення був змушений разом із родиною переїхати до Звенигородки.
У 1820 р. 13-річний Іван Сошенко навчався у відомого іконописця Степана Превлоцького. Через 8 років, оволодівши майстерністю, він починає працювати самостійно й отримує перше значне замовлення від Мліївської церкви. Згодом набув репутацію вмілого іконописця в цілій окрузі. Ікони Сошенка «відрізняються від звичайної малярської роботи», він їх власноруч підписував «Ив. Сошенко» або «писалъ живоп. Ив. Сошенко». При цьому односельці позували йому для образів.
Вже більш досвідченим Іван Максимович переїжджає до м. Лебедин, де працює над розписами іконостасу для головного престолу у Лебединському чоловічому монастирі.
Заробивши грошей на паспорт, Сошенко за рекомендаціями С. Превлоцького їде до Санкт-Петербургу, де спочатку займається самоосвітою, а у 1833 р. починає відвідувати класи Імператорської Академії мистецтв. Під час навчання він створює низку жанрових та історичних полотен, портретів, пейзажів, займається монументальним стінописом, копіюванням класичного малярства.
У цей період життя знайомиться з Тарасом Шевченком, що стало знаковою подією для обох митців, адже саме Іван Максимович був першим, хто звернув увагу на художній хист Шевченка та знайомить його з К. Брюлловим, О. Венеціановим, Є. Гребінкою, секретарем Товариства заохочування художників і конференц-секретарем Академії мистецтв В. Григоровичем та іншими доброчинцями, котрі у майбутньому забезпечили викуп Тараса Шевченка з кріпацтва й подальші його студії. Деякі дослідники навіть стверджують: без Сошенка не було б Шевченка.
У вересні 1838 р. Іван Сошенко за рішенням Ради Академії мистецтв отримав звання некласного художника, а згодом, у листопаді, одержав атестат про її закінчення. Через погіршення й без того слабкого здоров’я митець залишає Санкт-Петербург і починає працювати в Ніжинському повітовому училищі викладачем каліграфії та малювання, разом з тим цікавиться історичною проблематикою.
У грудні 1845 р. Іван Максимович із Ніжина переводиться до Немирівської гімназії, де викладає малювання. Серед його вихованців – майбутні відомі митці: скульптор Гуйський, портретист Страшинський, пейзажист Орловський, що пізніше став професором Академії мистецв. Для заробітку в цей час копіював роботи з картинної галереї Потоцького. За вісім років, після відставки у Немирові, виконуючи замовлення сільських церков, мав лише єдину значну роботу — запрестольний образ для жіночого монастиря «Успіння Матері Божої», великого розміру, з постатями у людський зріст. Сошенко працював над образом півтора року.
Саме на цей час припадає знайомство педагога з Михайлом Корнійовичем Чалим – колегою по гімназії й новим товаришем, який, ставши інспектором Другої Київської чоловічої гімназії, пропонує Сошенкові переїзд до Києва та посаду вчителя малювання, на якій Іван Максимович прослужив 20 років, до кінця свого життя, здобувши любов і шану керівництва та учнів. Працюючи в гімназії, він цікавиться історією мистецтва, звітами про річні виставки у Петербурзькій академії мистецтв. Читає багато іншої літератури. І. Сошенко малював українські краєвиди, створив портрети Хмельницького, Мазепи, Гонти і Гонтихи, любив писати портрети старих людей.
19 липня 1876 р. під час подорожі до рідного Богуслава Іван Максимович занедужав, провівши 2 місяці в лікарні, помирає. Похований у Корсуні.
У Богуславі зберігся будинок батьків І. Сошенка (нині музей-садиба), де встановлено пам’ятник митцю.
У 1962 р. прізвищем Сошенка названо одну з київських вулиць, а у 1982 р. споруджено бронзовий бюст у м. Богуславі, також у 1984 р. відкрито пам’ятник у Корсуні-Шевченківському.
Із залишеної митцем спадщини — альбоми начерків, колекція графіки (у т. ч. аркуші на теми античності та Біблії, зарисовки укр. природи та архітерктурних об’єктів) — низка полотен у фондах Національного художнього музею України. Там, зокрема, широко експоновані "Продаж сіна на Дніпрі", "Хлопчики-рибалки", "Портрет бабусі М.Чалого", "Жіночий портрет". Його пейзаж олією "Краєвид" і ескіз олівцем "Натурник", а також прижиттєвий портрет Сошенка пензля П.Заболоцького збережено в Національному музеї Т.Шевченка.
Чернігівська область
м. Новгород-Сіверський,
вул. Слобідська, 1
