Максим Рильський.

Один з визначних митців України ХХ століття, академік АН УРСР Максим
Тадейович увійшов в історію української культури як поет, автор текстів до музичних творів, мовознавець, перекладач, громадський діяч, талановитий лібретист, літературний редактор музичних полотен, проповідник гуманістичних, загальнолюдських цінностей, що не втрачають свого вагомого значення і сьогодні.
Максим Рильський народився в сім’ї українського культурного діяча,
економіста й етнографа Тадея Рильського та простої української селянки Меланії Чуприни. Батько походив із заможного польського поміщицького роду,
який мав у своїх витоках українську шляхетську родину. Духовна атмосфера в родині батьків, в середовищі його друзів (гімназистом юний Максим жив у Лисенка, потім у Русова) справила глибокий вплив на світоглядне формування майбутнього поета. Його дитячі роки минули в с.Романівка на Житомирщині в дружбі з селянськими дітьми і палкому, як він сам писав, замилуванні природою.
Навчався спершу вдома, потім у Києві в приватній гімназії Володимира
Науменка. Після гімназії навчався на медичному факультеті Київського університету Св. Володимира, потім на історико-філологічному факультеті Народного університету в Києві, заснованому за гетьмана Павла Скоропадського, але жодного з них не закінчив. Займався самоосвітою, вивченням мов, музикою.
З 1919 до 1929 року вчителював у селі, зокрема й у Романівці, а також
у київській залізничній школі, на робітфаці Київського університету та в Українському інституті лінгвістичної освіти.
Писати почав рано – перший його вірш був опублікований уже в 1907 р., а
через три роки побачила світ дебютна збірка «На білих островах» (1910).
Перша книга Максима Рильського з’явилася друком, коли авторові ледве
виповнилося 15 років. Була це тоненька збірочка юнацьких поезій із замріяною
назвою: «На білих островах». Він був неперевершеним поетом-ліриком, віртуозним перекладачем з французької, польської та російської літератур, які досконало знав. Сучасники згадували його простим, щирим, працелюбним чоловіком, який своєю творчістю дуже високо підняв культуру українського слова.
Особливе місце в творчій біографії Максима Тадейовича Рильського займає видатна давньоруська поема «Слово о полку Ігоревім», яка стала джерелом багатьох праць та натхнення поета. Вона стала невід’ємною частиною поетичного світу письменника, він осягнув її як поет, перекладач та вчений. У 1938 році, коли громадськість урочисто відзначила 750-літній ювілей «Слова о полку Ігоревім», в пресі з’явилися окремі частини здійсненого ним перекладу
пам’ятки. В 1939 році віршований переклад був опублікований повністю, а в1952 році вийшов у переробленому вигляді. Переклад зроблено безрифмовим віршем з урахуванням особливостей ритміки оригіналу. Дуже близько до оригіналу Рильський переклав «Плач Ярославни», не намагаючись стилізувати його під народну пісню. В своїх філологічних працях М.Рильський відмітив існування «словесно-пісенної традиції», взірцем якої є «Слово...».
Поет, наділений винятково тонким художнім чуттям дуже уважно поставився до оригіналу, до всіх його ідейно-мистецьких особливостей. Відтворив їх з великою точністю і водночас високохудожньо, з мудрою простотою. Саме переклад Максима Рильського та великого Кобзаря Т.Г. Шевченка вивчають за шкільною програмою.