Однією з цікавих туристичних локацій, що збереглись на території Спасо-Преображенського монастиря є залишки фундаментів давнього храму кін.ХІІ-поч. ХІІІ ст.
В 1954–1956 рр. його рештки частково розкрив та дослідив М.В. Холостенко, а в 1981–1983 рр. В.П. Коваленко. За результатами досліджень 1980-х рр. встановлено, що давньоруський собор являв собою чотиристовпний хрестовокупольний храм з трьома апсидами, прямокутним притвором із заходу, екседрами (глибокими напівкруглими нішами) з півночі та півдня. Його розміри без притвору та екседр – 19,9 × 13,5 м. Збереглися фундаменти храму та нижні ряди мурування його стін (на висоті до 0,6 м). Стіни собору, ймовірно, були товщ. 1,4–1,5 м, є знаки та мітки на торцях, клейма та мітки на постелистій стороні плінфи ( цегли). Будівля зведена на вапняно-цем’янковому розчині. Для декоративних елементів фасаду використано фігурну цеглу різноманітних форм.
Не виключено, що Новгород-Сіверський собор був споруджений у заміській резиденції князів з династії Ольговичів, а монастирський комплекс сформувався на її місці у післямонгольський час (А.В. Куза, О.Є. Черненко).
Будівництво собору пов’язують з діяльністю Ігоря Святославича, героя «Слова о полку Ігоревім» (В.П. Коваленко), приписують галицькій артілі, яка потрапила на Сіверщину під час княжіння Володимира Ігоревича у Галичі (Г.К. Вагнер) чи артілі відомого за літописами зодчого Милоніга, що працювала на Чернігово-Сіверщині після примирення молодшої гілки князів з династії Ольговичів з Рюриком Ростиславичем (Є.М. Торшин).
Під час археологічних розкопок також було встановлено, що в ХІІІ ст. храм горів. У ХІV–ХVІІ ст. в його межах та ззовні, вздовж стін були улаштовані поховання в склепах.
Під час перетворення Спасо-Преображенського монастиря на резиденцію архієпископа Лазаря Барановича у 1657–1672 рр. собор відбудували у стилі бароко. В цей час були частково перекладені апсиди та прибудовані галереї, які використовувалися для поховань. На збережених зображеннях ХVІІ ст.– храм багатобанний (8 глав). У середині ХVІІІ ст. собор почав руйнуватися через наслідки пожеж (1759, 1771 рр.) і тріщин у склепіннях та стінах. Давній собор розібрали і замінили новим, значно більшим – Спасо-Преображенським. Проект було реалізовано таким чином, що рештки давнього храму збереглися під підлогою нартексу (передня частина храму) та перед західним фасадом нового. Будівельні матеріали, взяті зі старої будівлі, цілеспрямовано заклали в основу нової, тобто Спасо-Преображенського собору.
За матеріалами В. Лук’янченка, О. Черненко.
Чернігівська область
м. Новгород-Сіверський,
вул. Слобідська, 1
