На початку 30-х років ХХ ст. в історії Новгорода-Сіверського розпочалась нова сторінка розвитку освітянської галузі. За офіційними даними 1931р. з Могильова-Подільського в Новгород-Сіверський було переведено педагогічний технікум, який почав роботу в приміщенні колишньої чоловічої гімназії. На фото можна побачити викладацький склад (на той час лекторський). На початку існування в педагогічному технікумі було 244 студента та 13 викладачів. Термін навчання в закладі складав 6-ть місяців. Зі спогадів Г.К. Кедуна, колишнього директора Новгород-Сіверського краєзнавчого музею, дізнаємось, що в березні 1933 року він вступив до педтехнікуму, а закінчив його в серпні того ж року.
В 1935 році рішенням Міністерства освіти було об’єднано Ніжинський педтехнікум з українською мовою навчання і Новгород-Сіверський педтехнікум з російською мовою навчання в один у Новгороді-Сіверському, директором якого став Чекуленко І. А (директор Ніжинського педтехнікуму). Для студентів і викладачів було підготовлено житло в різних куточках міста: по вул. Губернській (тепер – приміщення відділу поліції), будинок біля міського готелю («Пасвірда»), три будинки біля Успенського собору ( тепер розташований Пенсійний фонд), 2 двоповерхових будинки біля Тріумфальної арки, двоповерховий будинок на території педтехнікуму. В приміщенні колишньої аптеки № 43 тоді знаходилась їдальня для студентів. В педтехнікумі було 2 відділи – з українською та російською мовами викладання.
В 1937р. педтехнікум було реорганізовано в педагогічну школу, якій було присвоєно ім’я К.Д.Ушинського. Директором закладу став Янчук Ю. Д.
В педшколі термін навчання складав 10 місяців. По його закінченню видавався документ про освіту, отримавши який можна було працювати вчителем 1-4 класів в початковій, неповній середній та середній школах. Працювало й заочне відділення. В 1941р. у зв’язку з початком Другої світової війни довелося звільнити приміщення навчального корпусу для шпиталю. Іспити проводились спочатку в приміщенні будинку відпочинку »Десна», а потім в приміщеннях студентських гуртожитків біля Успенського собору. З наближенням ворога педагогічну школу евакуювали з міста. Відновила вона свою роботу у 1943 році після вигнання нацистів з Новгорода-Сіверського. У 1944 році педагогічна школа була реорганізована у педагогічне училище. Директором закладу стає Безчаснов Д.О. На початку заняття проводились в приміщенні медичного училища. Кожного року випускалось 60 – 70 спеціалістів.
Післявоєнний викладацький склад закладу був таким: Альтшулер Ф. М., Погребицький Б.О., Мороз М. М., Картель П.К., Коцюба О.Й., Ошнек І.Я., Самардін В.С., Зеленський М.Н., Болдовська А.Є., Сергійчик А.Є., Доля І.І.
Зі спогадів колишнього випускника, кандидата історичних наук М.Литвина майже в кожного з викладачів була своя родзинка у викладанні предметів і воно було на високому рівні. Математик Б.О.Погребицький використовував у своїй роботі збірник задач на кмітливість початку ХХ ст. Викладач російської мови і літератури І.Я.Ошнек своїми уроками зміг завоювати визнання студентів. Йому було важче, ніж іншим викладачам тому що не вистачало книг і студенти знали їх зміст тільки з його переказів. Біолог А.Є.Болдовська намагалась не тільки озброїти слухачів знаннями, необхідними вчителю, але навчити їх вирішувати практичні питання сільського господарства, оскільки випускники направлялись працювати в основному в села.
Частина слухачів педучилища сплачувала кошти за навчання, а ті, які навчались добре отримували стипендію, найкращі – стипендію ім. Ушинського в розмірі 310 крб. Заклад виплачував також і «квартирні» – 30 крб.
Значне місце в учбових планах займали методики викладання окремих предметів і педагогічна практика. Викладання проходило в базовій школі, в якій давали уроки в 1-4 класах під керівництвом викладачів-методистів і шкільних вчителів.
Після Другої світової війни, у зв’язку з нестачею в школах викладачів 5-7 класів, Міносвіти вирішило направляти на роботу випускників педагогічних училищ, які мали відмінні оцінки з предметів. Про це свідчать дані з газети «Шлях колгоспника» за 1951 рік: «Педагогічне училище ім. К.Д.Ушинського закінчило 87 юнаків та дівчат. Їм присвоєно кваліфікацію вчителя початкової школи. Тридцять двоє з них викладатимуть мову, літературу, математику, природознавство в старших класах». Зі спогадів М. Литвина у зв’язку з цим на четвертому курсі педагогічна практика ускладнилась. Студенти, хто мав «відмінно» з багатьох дисциплін проходили педагогічну практику в середній школі № 1. Це був взірцевий учбовий заклад, викладачі якого вважались справжніми асами своєї справи, їх досвід вивчався на республіканських семінарах, напрацювання друкувались в педагогічних працях.
Педагогічне училище було осередком культурного життя в місті. Виступи хору, співаків-солістів, декламаторів і студентського театру користувались у мешканців міста великим успіхом.
Багато часу в педучилищі займала громадська робота. Вона включала створення колективів художньої самодіяльності і залучення до них учнів; організацію концертів в учбовому закладі, на підприємствах і в колгоспах; організації культпоходів на спектаклі театрів і художніх колективів,що гастролювали в місті, на фільми в кінотеатр. В закладі організовували не тільки огляди, але і їх обговорення.
1949 року педагогічне училище було реорганізоване в педагогічне училище фізичного виховання. Педагогічний заклад, який готував вчителів молодших класів, переорієнтували на підготовку викладачів фізичного виховання.
1956 року робота училища була призупинена. Частина студентів переведена до Макіївського педагогічного училища Донецької області, а тих, хто мав середню освіту – до Вінницького педінституту.













