19 липня 1852 року в родині директора Новгород-Сіверської чоловічої гімназії Павла Опанасовича Науменка народився син Володимир, в майбутньому відомий громадський діяч, педагог, журналіст, фольклорист, історик української літератури.
Дитинство Володимира пройшло в Новгороді-Сіверському та Білій Церкві, а з 1861 р. жив і працював у Києві.
В 1868 р. закінчив Другу київську гімназію.
12 вересня 1869 р. В.Науменко зарахований «своєкоштним» студентом історико-філологічного факультету університету Святого Володимира.
Багато років присвятив вчителюванню: викладав словесність у Другій київській гімназії, міністерській жіночій гімназії, колегії Павла Галагана, Фундуклеївській жіночій гімназії і Володимирському кадетському корпусі.
В 1905 році відкрив власну гімназію, яка вважалася однією з найкращих у Києві. Подальше життя Володимира Павловича міцно пов’язане з українським національним рухом.
На початку 1870-х років він стає активним учасником київської організації української інтелігенції «Стара громада», яку згодом очолює. 1880-х рр. Науменко спільно з іншими членами "Старої громади" взявся за збір матеріалів для словника живої української мови. 1896 р., за згодою керівника міністерства внутрішніх справ, словник на перші дві літери алфавіту був розісланий передплатникам як безкоштовний додаток до журналу "Киевская старина". Справу з укладання Словника продовжив Б. Грінченко, і вже 1907–1909 рр. він вийшов у світ.
У 1906–1910 рр. Науменко був активним членом київської "Просвіти". 1902 року придбав на своє ім’я ділянку землі, на якій знаходилася могила Т.Шевченка і взяв на себе всі клопоти з упорядкування та догляду за нею. В 1893–1906 рр. працював на посаді головного редактора, а з 1902р. – видавця щомісячного історико-етнографічного та літературного журналу "Киевская старина" . Доклав багато зусиль, аби журнал отримав дозвіл на публікацію художніх творів українською мовою та створенню української друкарні. Через два роки було відкрито книгарню "Киевской старини". В.Науменко є автором 115 журнальних публікацій.
У березні 1917 р. протягом двох тижнів тимчасово очолював Українську Центральну Раду до повернення із заслання М. Грушевського. Згодом відмовився увійти до складу Центральної Ради. З 14 листопада по 14 грудня 1918 р. був міністром освіти та мистецтв в уряді гетьмана П.Скоропадського. Один з організаторів ВУАН, його підпис стоїть під наказом про призначення В.Вернадського її президентом.
Заарештований радянською владою 7 липня 1919 року. Дізнавшись про арешт Науменка, Володимир Вернадський та Агатангел Кримський написали лист на його захист, але пізно: напередодні увечері В.Науменко був розстріляний за так звану "контрреволюційну діяльність". Наступного дня тіло Науменка потайки закопали на Лук’янівському кладовищі.
Реабілітований 13 грудня 1991 року.
В Новгороді -Сіверському є вулиця на честь Володимира Науменко.
Чернігівська область
м. Новгород-Сіверський,
вул. Слобідська, 1
