Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього.

Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього - це одне з дванадцяти найважливіших у християнстві свят, яке відзначається 27 вересня. На Хрестовоздвиження віруючі прославляють одну з найважливіших святинь в християнстві - хрест, на якому був розіп’ятий Ісус.
Згідно з переказами, в 326 році рівноапостольна імператриця Олена вирушила до Єрусалиму в пошуках християнських святинь. Вона організувала розкопки на горі Голгофі, де було знайдено три хрести. На одному з них розіп’яли Ісуса, але який саме з хрестів був Господнім було не відомо.
Як говорять перекази, ці три хрести по черзі прикладали до хворої жінки, і один з хрестів зцілив її. Так було визначено, який з хрестів був Господнім. На місці виявлення хреста був побудований Храм Воскресіння Христового, де і зберігалася одна з частин Хреста (друга частина була передана імператору Костянтину).
Будівництво храму було закінчено в 335 році. 13 вересня 335 року храм освятили, а на 14 вересня (27 - за новим стилем) було вирішено встановити святкування Воздвиження Хреста Господнього. Свято символізує перемогу святої реліквії над злом і несправедливістю.
Сам Животворящий Хрест через кілька століть був викрадений з храму. Його подальша доля невідома. Ймовірно, Господній хрест був розділений на безліч маленьких частинок і розвезений по світу.
Вважалося, що молитви в цей день володіють особливою силою. Якщо в цей день щиро помолитися або попросити про що-небудь, це обов’язково буде виконано.
Хрест символізує божественний захист.
У давнину той, хто хотів захистити свій будинок і своїх близьких, 27 вересня малював хрест на дверях свого житла. Ця традиція існує і в наш час.
А ще наші предки вірили, що в цей період змії готуються до зими, тому в ліс краще не ходити – можуть напасти.
В Новгороді-Сіверському в 1716 році коштом бунчукового товариша Григорія Лук’яновича Журавки була збудована Хрестовоздвиженська кам’яна церква. До нашого часу не збереглася, розібрана в 1930-х роках.
В експозиції краєзнавчого відділу історико-культурного музею-заповідника «Слово о полку Ігоревім» зберігається закладна мідна дошка з цього храму.